![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Я у батьків уже майже тиждень. Тут добре.
Холодильник повний всяких невичерпних смачностей, тепла кімната старшого брата (яку я нахабно зайняла собою), по три години на день, проведених у ванні з масажем і бульбашками, і все таке рідне...
Батьки, щоправда, на відпочинку, тому нас тут всього п'ятеро: я, бабуся, молодший брат і два коти.
На вулицю я не вилажу. Не бачу сенсу, там холодно і мряка. А вдома добре.
От тільки вчора вилізла зустрітися з Дашиком, і то дуже швидко поїхала назад, бо замерзла.
А ще тиждень тому ми сиділи на березі моря і викладали з камінчиків різні картинки.
А там тепло.
Севастопіль як завжди був привітним і рідним.
Прекрасні два дні проведені на морі - чудовий початок зими, я вважаю:))
Щоправда, по дорозі у Севастопіль у нас три (!) рази забирали документи і накатили одну заяву в міліцію.
По приїзді туди, Толя пів дня блював. Йому було дуже не добре. тому він помітив ледь не всі місця які ми проходили. Навіть катеру, що переправляв нас на інший берег, і тому дісталося.
Але я в цілому дуже задоволена поїздкою і дуууууже вдячна Валіку, який зробив мені такий чудовий подарунок:)
- Location:у батьків
- Mood:
relaxed - Music:Amanda Abizaid - A Place In Time
Warn your warmth to turn away
Here it's December, everyday
Press your lips to the sculptures
And surely you'll stay (Love like winter…)...
- Music:AFI - Love Like Winter
Деремося вгору дуже довго. Навколо все біле і краса, що її ми спостерігаємо, затамовує подих.
Ще там купа дітей. Всі бігають галасують, валяються у снігу. зібрати всіх до купи і щось вбити у голову просто нереально.
Так от ми деремося чогось вгору, у мене у вухах підслушка у якій я відривісто чую голос режисера, який щось дуже схвильовано, і притаманним йому командним тоном, намагається мені пояснити.
Я всеодно нічого не можу розібрати, через сніг в обличчя і дурнувату підслушку.
І от нарешті ми з Дашкою, як два герої-супермени таки видераємося на вершину цієї, здавалося нескінченно-злоєбучої, гори.
А там... А там рай. Панорама. що відкривається нам, заслуговує на те, щоб бути останньою картинкою еред нашою смертю.
Ми тримаємося за руки і мовчки, вдихаючи гірське повітря, дивимося на гори. І так добре. так казково..
І тут я прокидаюся.
Поряд ні Дашки, ні дітей, ні режисера, і що мене найбільше засмутило - ні зимових Карпат...
А сон був воістину прекрасний.
Отже, мені терміново треба в гори. мені здається. що вони сумують там без мене...
- Location:Макс
- Music:AFI - Veronica Sawyer Smokes
Я дуже втомилась. Чесно. Хочу просто спокою, валяння під ковдрою, перегляд удюблених фільмів...
За минулий тиждень я:
- Заробила один синець.
- Випила якусь адську дозу алкоголю.
- Побувала в ЗАГсі на весіллі що так і не відбулось. До слова - своєму весіллі.
- Напилася від того, що там не беруть хабарі і нас не захотіли одружувати пряматутіпямащас.
- Прокинувшись зранку ледь не впала з ліжка згадуючи, чого ледь не накоїла минулого дня.
- О другй ночі викликала таксі і поїхала до кота.
- Розказала йому, що ледь не одружилась.
- Годувала його пігулками, бо воно дурненьке чимось траванулось.
- Все ж таки доїхала до Роми і привітала його.
ПС: Мене це дістало. Дістав мій режим і часопройоб.
Висновок: В кінці тижня переїзджаю до батьків на деякий час. Там добре, затишно. І я сумую за ними...
- Location:МАКС
А потім (не зазираючи в очі одне одному) разом прибирати залишки нашої істерики. Мити підлогу, витирати стіни, меблі...
Зробити, щоб все було так, ніби нічого не було.
А потім ти так турботливо, ніжно, протираєш подряпини намоєму обличчі і заклеюєш х пластирем. А я?... А я гладжу твою голову, що лежить на моїх колінах і плаче...
А потім ми засинаємо. Знесилені від скандалів, знеможені від емоцій.
Ми давно вже могли би закохатися одне в одного, але це було б так попсово.
Ми давно могли б покохати когось іншого, але наша ненависть одне до одного набагато сильніша ніж будь яка інша любов.
Закохатися ми можемо. Просто так, просто від немачогоробити.
А от ненавидіти?.. Так щиро і так по справжньому як одне одного...
Ми ненавидимо одне оного до втрати серцебиття. До розбитих пик. До розтрощених кухонь. До нервових зривів. До божевільного сексу...
Я ще ніколи нікого так щиро по-справжньому, бжевільно, кохаючи не ненавиділа...
- Location:Макс
А давай станемо ведмедями...
Станемо великими і лінивими.
Давай заховаємося у якійсь однокімнатній берлозі-хрущовці.
Створимо там затишок і тепло.
Обійнявшись заснемо і будемо солодко, по ведмежачі сопіти.
А коли прокинемося, то буде вже весна.
Ну давай станемо ведмедями...
Станемо великими і лінивими.
Давай заховаємося у якійсь однокімнатній берлозі-хрущовці.
Створимо там затишок і тепло.
Обійнявшись заснемо і будемо солодко, по ведмежачі сопіти.
А коли прокинемося, то буде вже весна.
Ну давай станемо ведмедями...
- Що я можу для тебе зробити?
- Посиди поряд, доки я засну.
- Посиди поряд, доки я засну.
Я чесно намагалась заснути. Я півтори години пролежала у ліжку із закритими очіма. Я сама навіювала собі сон. А він так і не з'явився... І якось так сумно...
Я пишу повідомлення кращому другові: "Piwly guljaty. 3ara3."
- "Meni 3avtra na robotu vstavaty. Ja ne mo#u." Відповідає він.
Від цього стає ще сумніше. Звісно, адже мані навіть на роботу не треба з ранку вставати. Попросту, мені взагалі нема куди поспішати. Думка про це навіює страшенну гіркоту.
І зовсім тихо і самотньо навколо. Лише вуличні собаки гавкають чи то на місяць, чи то одне на одну. А може у них так само безсоння... Буває собаче безсоння?
Я пишу повідомлення кращому другові: "Piwly guljaty. 3ara3."
- "Meni 3avtra na robotu vstavaty. Ja ne mo#u." Відповідає він.
Від цього стає ще сумніше. Звісно, адже мані навіть на роботу не треба з ранку вставати. Попросту, мені взагалі нема куди поспішати. Думка про це навіює страшенну гіркоту.
І зовсім тихо і самотньо навколо. Лише вуличні собаки гавкають чи то на місяць, чи то одне на одну. А може у них так само безсоння... Буває собаче безсоння?
І саме у цей момент, так хочеться, щоб хтось був поряд. Так потрібно відчувати присутність. Але навколо суцільна тиша. З цими роздумами непомітно підкрадається саможаління.
- Mood:безсонно-самотнє
- Music:собаки за вікном
Колись ми були маленькими і щасливими.
І найбільшим нашим страхом були цигарки,
знайдені батьками у наших кишенях.
І найбільшим нашим страхом були цигарки,
знайдені батьками у наших кишенях.
Колись все було зовсім інакше. Весело і безтурботливо. Рідна опера, пляшка наливки, скейт і купа дурнувато-радісного народу. Тоді нам так мало було потрібно для щастя.
Якби колись ти не закохався у мене, то можливо зараз ми би не були такими близькими і рідними одне одному. Хоча хто знає як би воно було...
Давно все було.
твої п'яні білочки, порізані руки, мої обдурені батьки (які свято вірили, що я тиждень живу у невідомої модружки)
Стільки років пройшло. Стільки всього відбулося. Стільки змін, людей, смаків, коханнь...
І от тепер, ти витягаєш мене з дому і ми йдемо вештатися вечірнім містом, згадуючи дитинство, розмовляючи про друзів, тусовки, роботу, мальчіков-дєвучок, минуле, майбутнє, армію, телебачення, трагедії, радощі... про все.
Я скарбничка твоїх секретів. Ти, подекуди, моїх.
І ти навіть не ображаєшся, що ми не бачились вже тижні півтора. Що кожного разу, коли ти дзвонив, я була невідомо де, невідомо з ким і у невідомому стані. Не ображаєшся і на те, що жодного разу я не приїхала до тебе в армію.
Добре, що ти повернувся.
Добре що ти поряд.
Чудово, що ти друг.
Добре що ти поряд.
Чудово, що ти друг.
цій фотографії років 5, уявляєш?:)
- Mood:радісно
- Music:The Cult - Bad Fun
Як результат - сидіння у макса до третьої ночі, попуски чайком, перегляд мультиків і ніякого алкоголю. Добре, спокійно, затишно, по-сімейному.
Мабуть я загралася. І от зрозуміла що таке спокійне проведення часу мені зараз набагато більше до вподоби .
Отже так, все я вирішила зав'язувати із цим тротижневим
Досить. Пора приходити до тями і активізувати мозок.
Вихідні пройшли чудово! Особливо радісною виявилася субота і наш похід у 44 на творчій вечір гурту Тартак.
Хлопці зіграли все. Від нового до зовсім олдскулу. Майже всі пісні які я очікувала почути я почула.
Взагалі сам концерт видався бомбовим. Дуже тепла і дружня атмосфера сповнена безлічі позитиву і драйву. Багато пісень з тартаками виконували друзі і колеги.
Одним словом, заряд позитиву і радісних емоцій зашкалював!
Хлопці, ви молодці!
- Mood:сонне
За вікном іде дощ. Вилазити із теплої кімнати немає ніякого бажання.
Лимонний чай, тепла ковдра, осіння лінь і мій сірий кіт, який затишно вмостився у мене на колінах.
Сьогодні я вдома. Сьогодні я відпочіваю.
А попереду вихідні. Скоріше би настав суботній вечір.
- Location:вдома
- Music:Tiger Army - Rose Of The Devil's Garden
- Я постійно тебе дратую! Не задрочуй мене!
- Мене дратуєш не ти, а постійна відсутність тебе... (с.)
- Мене дратуєш не ти, а постійна відсутність тебе... (с.)
На деяких людей покладено місію (чи то покарання за їхні помилки минулого), брати слухавку, коли п'яна в лайно Бу вирішує о другій годині ночі терміново пожалітись. На що - не має значення. Вона знайде на що пожалітися і через що постраждати цієї ночі.
- Можна не брати слухавку, але тоді вона у своєму
далекому від адекватногостані вирішить що якщо ти її ігноруєш, коли їй зле, то ти більше їй не друг. (і зовсім не має значення, що на ранок вона і близько про це не згадає) - Можна вимкнути телефон. (але тоді вона вирішить теж саме, і крім цього ще й згадає зранку. а це набагато гірше.)
- Можна послати її нахуй (що в принципі найбільш дієво. Але не для неї. Бо вона всеодно не піде.)
- А можна дві з половиною години вислуховувати її п'яне мариво, при цьому не давши собі зірватися, вислухавши все лайно яке вона повісить на тебе, бо ти єдиний хто її чує, а відповідно єдиний, хто винен у всьому. Майже не ображатися. Тримати себе в руках, коли кожні три хвилини тобі хочеться кинути слухавку. І при цьому побажати їй солодків снів і заснути, проклинаючи її, але пошепки і під ковдрою. так щоб вона ніколи про це не дізналась.
Смокче - значить любить.
і ніякого підтексту....
і ніякого підтексту....
- Music:Qeen - who wants to live forever
Хочеться закрити очі і опинитися десь. Там де тепло зсередини і кольорово за відчуттями. Там де є хтось крім тебе, хто потребує цієї тамтешності.
Хочеться закрити очі, і розкривши їх змінити все. Змінити на інше. Щиріше. Кольоровіше.
Хочеться намалювати завтра. Але, якби ж я вміла красиво малювати...
Хочеться отримати кольорові фломастери у подарунок. Щоб розфарбувати те, що здається вицвіло під впливом сонячного світла і надтривалого часу. Щоб розфарбувати свої сни.
Хочеться посміхнутись. Не на камару, а по-справжньму щиро. Зовсім непомітно для більшості.
Хочеться обіймів. Не вимушених, не хтивих, не п'яних, не батьківських.
Кольорових дрібниць.
- Mood:відчуждений
- Music:Alan Wilkis - The Hustle
День працівників телебачення та радіо.
Привітаймо себе:)))
Привітаймо себе:)))
- Music:Roxete - It must have been love
Не зліть мене.
Мені вже нема куди ховати трупи.
Мені вже нема куди ховати трупи.
Ми розвертаэмо машину i валимо на rock it.
Це прекрасно!
Там ми напиваэмося до стану тих самих кайотiв, всю нiч тусимо як божевiльнi! Глузд залишився десь за межами цiэi ночi. Додому я потрапила не за довго до свiтанку i вдягнена, безсила, угашена, але щаслива впала на лiжко.
Прокинулася годинi о четвертiй. Зараз сиджу, збираючи себе по шматках i попускаюся чайком. Шткарна п'ятниця.
Шикарна нiч. I ми, доречi, також шикарнi!
ПС: дякую Абба, тобi таки вдалося це зробити i змусити мене посмiхатися:)
- Mood:alkogol
- Music: Emir Custurica & The No Smoking Orchestra - Unza Unza Time
А коли вона спала iй наснився Нью-Йорк...
- Mood:мрiйливий
- Music:Gogol Bordello - Wonderlust King
- Mood:Pozitiff
- Music:Mujuice - Dacadance
Але коли твоя порція самотності є не необхідною а вимушеною, то якось воно так собі.
Моя порція саме вимушена.
З квартири я майже не вилажу.
Слухавку майже не беру.
На есемеси взагалі не відповідаю.
Не тому, що я не хочу бачити-чути-спікуватися з людьми. Просто через те лайно, що відбувається у моєму житті на даний момент, і через ще більше лайно, що відбувається в цей самий момент у моїй голові я просто не в стані. Просто потрібно докласти неаби яких зусиль, щоб саму себе зібрати по частинах, витягнути із цього сіро-ганчірного стану у який затягли обставини. На це витрачається досить таки багато сил та енергії. Сил на когось іще просто не лишається.
Брехати я не хочу. А відповіати правдиво на банальне питання какдєла, мені не дозволяє внутрішня самовпевненість і самозакоханість.
Не хочу я нікому жалітися.
Не хочу, щоб мене хтось жалів.
Не хочу щоб хтось бачив сум.
Не хочу щоб витирали сльози.
Не хочу щоб хтось таки повірив у можливість існування моєї слабкості.
Не хочу щоб мене обіймали, тому що так роблять зазвичай, коли комусь погано.
Вимушена самотнісь - це не бажання сховатися від оточення. Це можливість позбавити оточення від себе самої у цьому стані.
Рятування себе висмоктує всі сили. У мене немає ні сил ні енергії ще на когось.
Егоїзм? Хай буде так. Але принаймні він врятує не тільки мене, а всіх інших.
Всіх кого заряз я просто ігнорую.
Не тому що не потрібні.
А тому, що по справжньому люблю.
- Mood:намагання триматись
