![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Але коли твоя порція самотності є не необхідною а вимушеною, то якось воно так собі.
Моя порція саме вимушена.
З квартири я майже не вилажу.
Слухавку майже не беру.
На есемеси взагалі не відповідаю.
Не тому, що я не хочу бачити-чути-спікуватися з людьми. Просто через те лайно, що відбувається у моєму житті на даний момент, і через ще більше лайно, що відбувається в цей самий момент у моїй голові я просто не в стані. Просто потрібно докласти неаби яких зусиль, щоб саму себе зібрати по частинах, витягнути із цього сіро-ганчірного стану у який затягли обставини. На це витрачається досить таки багато сил та енергії. Сил на когось іще просто не лишається.
Брехати я не хочу. А відповіати правдиво на банальне питання какдєла, мені не дозволяє внутрішня самовпевненість і самозакоханість.
Не хочу я нікому жалітися.
Не хочу, щоб мене хтось жалів.
Не хочу щоб хтось бачив сум.
Не хочу щоб витирали сльози.
Не хочу щоб хтось таки повірив у можливість існування моєї слабкості.
Не хочу щоб мене обіймали, тому що так роблять зазвичай, коли комусь погано.
Вимушена самотнісь - це не бажання сховатися від оточення. Це можливість позбавити оточення від себе самої у цьому стані.
Рятування себе висмоктує всі сили. У мене немає ні сил ні енергії ще на когось.
Егоїзм? Хай буде так. Але принаймні він врятує не тільки мене, а всіх інших.
Всіх кого заряз я просто ігнорую.
Не тому що не потрібні.
А тому, що по справжньому люблю.
- Mood:намагання триматись
Я зрозуміла, що люблю кожен момент свого минулого. Кожну його мить зі всіма розчаруваннями і радостями, зі всіма людьми, що якимось чином промайнули у цьому моєму минулому, з безліччю місць у яких я жила, зі всіма людьми. яких я кохала. Я люблю кожен кадр. Минуле не можна просто взяти і перекреслити. Адже колись воно було таким самим теперешнім.
Тільки пройшовши певні випрбування ми до кінця розуміємо істину.
В один із цих днів проведених у кублі колишнього (чоловіка? хм..), я зрозуміла, що це все: це місце, запахи, речі, дуже рідні мені. що це великий і невідємний шматок мого минулого.
Зараз я сприймаю це все інакше. Якось інакше. просто нейтрально. Але з якоюсь любовю до цього минулого.
Я зрозуміла, що люблю і це місце і свого колишнього чоловіка. Я люблю цей шматок минулого.
Це все я кажу сьогодні, тільки но прокинувшись, людині, що стала для мене найріднішою у світі. Чоловіку, якого я кохаю, здається ніби вже безліч років.
Він звісно ж не вірить мені. Поідіотськи, мабуть, зрозуміти, що для тебе в житті найцінніше, провівши два дні у кублі колишнього чоловіка.
Я його кохаю.
Це я теж йому кажу.
Цьому він вірить трошки більше.
- Location:Схованка
- Music:Eagles Of Death Metal - Whorehoppin
Минулий тиждень, це був суцільний потік божевілля. Потік подій. що змінювали одна одну з нереальною швидкістю. За минулий тиждень я зрозуміла, що 24 години на добу мені замало. А події були яскравими:
Один зданий іспит. (Щоправда ще один не зданий.)
Зйомки проекту (через які я власне і не потрапила на другий іспит)
Досить непогана фотосесія (дякуючи Грозовській:))
Новоканальські посиденькі в 44 (круто потусили. напилися і розїхалися по домівках:))
Майже зіпсоване волосся (над яким добряче познущалися стилісти і яке я розчісувала потім години півтори)
Акотреш в маленькій затишній квартирі з однокласниками (яке як завжди затягнулося на всю ніч і половину наступного дня)
Кінопроби (якщо все ок, то я ще й у фільмі знімуся. Але поки тссссс:))
Приїзд наших одеситів (от їх я була безмежно рада бачити, та вони також:))
І на завершення тижня позитивна вечірка (на якій я так на танцювалася, що в неділю у мене була крипатура)
Сьогодні вже понеділок. відповідно початок нового тижня, а вихідних як і не бувало. шалений колооберт!
Але як же це кльово!
Я сама собі плеєр
Сама собі сканер
Я зроблю ТБ кольоровим
Я даю собі слово
Не хворіти зірками
Я порушую це своє слово
Де спалахи камер?
Де папараці?
Хто-небудь, зупиніть цю мить
Торкайтесь руками
Карбуйте у пам’ять
Це трапляється раз і востаннє
- Я майже щаслива вже!
- Location:Поблизу уныверу
- Music:Крихітка Цахес - майже щаслива
Голова зараз вибухне.
роботи ще валом.
додому буду збиратися щонайшвидче через години дві.
третя чашка кави за останні пів години...
- Location:Новий канал
- Mood:
working
Як же я це люблю.
Як же я люблю коли життєвий ритм такий божевільний.
Універ. Сесія. Держіспит. Диплом.
Завтра починаються зйомки нового проекту. а ще стільки всього треба зробити.
Вчора вийшла з телеканалу лише після десятої вечора.
Поки прогулялася до центру, була вже одинадцята година.
Не дивлячись на те, що п'ятниця, майже нікого не знайшла, крім купки лт-шних панків.
Подумала, що ще можу встигнути хоч на половину концерту Alice in videoland. Дуже хотілося їх послухати в живу. Вперше почула їх років п'ять тому і тоді якось зовсім важко було уявити, що вони приїдуть до нас.
Мої всі вирішили не іти. З різних причин (в основному фінансових). тому я пішла сама. (мені було якось однаково. Захотіла веселощів - влаштую собі веселощі:) ).
Але по дорозі до 44, я зустріла п'яного в дупу давнього друга. У нього дружина кудись звалила на тиждень і він з цього приводу вирішив затусити. Ми пішли вдвох. Опісля концерту він щоправда десь загубився...
Він заплатив мені за вхід. Він поїв мене ромом. Він танцював зі мною і слемився з натовпом. Йому здається було весело.
А я була просто в екстазі. Я була щаслива. Концерт просто мега. Вони були шикарні. Правда не зіграли мою улюблену пісню... але у концепції всього концерту, вже було не так важливо.
Концерт закінчився. Я ще потусувалася на барі. Потім затусила з двома норвежцями, з якими сьогодні домовилися йти у Doker. І десь о пів на другу пішла собі пішечки додому.
Шикарний був вечір!
- Location:Новий канал
- Mood:cool!
Бувають такі моменти, коли спогади заполоняють всю свідомість. Коли вони у кожній клітині твого тіла і ти нічого не можеш із цим вдіяти, як би не намагався.
Бувають такі місця, де ти не можеш нормально існувати. Ти взагалі не можеш там знаходитись. Не тому що тобі погано. А тому, що занадто багато всього.
Всього минулого. Всього, що колись було. Всього твого. Ти розумієш, що колись ти залишила тут, у цьому місці, суттєву частину себе. І те, що ти відчуваєш, знаходячись тут, піддтверджує, що ця твоя частина нікуди не поділась.
Якісь дрібнички, запахи, речі, все те, частиною чого ти колись була...
Знаходитись тут, це мабутьсвідомий мазохізм.
І чомусь так дивно. Не згадується нічого поганого.
Лише моменти, які дарували радість. Моменти які були наповнені щастям, божевіллям, бурхливістю, спокоєм, сварками, примиреннями, світанками... Моменти, які були наповнені життям. Тим життям.
Знаходитись у місці де ти була щасливою. Там, де вам обом було добре. Там, де ти вірила, що проведеш, ще багато щасливих років. Там, куди ти свідомо не повернулася.
Відчуваю присутність чогось дуже рідного. Чогось такого далекого. Минулого? Сподіваюсь він уже не помічає цієї частинки, яку я колись тут залишила.
Мабуть ні.
І це правильно.
Бо мене вже тут давно нема...
Але я не можу тут знаходитись. Занадто нагрібає. Я їду додому.
- Location:Кубло...
- Mood:
nostalgic - Music:Звуки тату-машинки
Коли ми вдвох.
Коли нам затишно.
Коли він цілує мене.
Коли я тримаю його руку.
Коли ми зустрічаємось ввечері ніби на годинку, а прощаємося лише з ранку.
Просто у нас не виходить інакше. Ми можемо проспати роботу. ми можемо забити на зустрічі. ми іноді вимикаємо телефони. Ми не дивимось на годинник. Ми можемо забути яка на дворі пора року.
Просто коли ми вдвох. Так близько і так поряд.
У такі моменти ми харчуємось одне одним. Хоча я не наїдаюсь.
Головне щоб ця дієта не довела до анарексії. Бо таке часто стається з красивими жінками
- Location:Не питайте
- Mood:дієтичне((
Я дивлюся у дзеркало на своє тіло і здається закохуюсь. Я читаю власні вірші і вони мене надихають. Моя тінь здається мені досконалою формою, що пробігає асфальтом під світлом вечірніх ліхтарів, а потім стрімко тікає по сходах кудись де, як їй здається, її ніхто не знайде.
Моє місто з радіє коли ночима я розчиняюсь в ньому. І у той самий момент ми з ним стаємо одним цілим.
Наша з ним любов взаємна і невичерпна. І ночима ми кохаємось. Тоді ми належимо лише одне одному.
Моє кохання тішить мене своєю присутністю. Подекуди мені здається що я зовсім не жінка і мабуть не чоловік. Я щось окреме. Безтілесне. Я не маю форми і статі. Я поза межами розуміння.
Його розуміння.
Бо насправді Він теж не має ні статі ні форми ні запахів. Він таки самий як і я. Він теж поза сприйманням.
Ми просто дві душі, які розчиняються у цьому місті і у магнітизмі одне до одного.
Просто Він ще цього не знає.
Поки не знає.
Можливо колись Він перестане бути мені настільки потрібним і я зможу розказати йому.
про кохання...
- Mood:озчинене
- Music:Tiger Army - Cupid's Victim
Вихідні пройшли добре:)
В колі своїх, майже не вилазячи з району. Марафон прокуреними кухнями в околиці власного будинку. В суботу вилезли на Арсенальну, а всю неділю я провалялася вдома і лише о десятій вечора виповзла попити пива, знову ж таки під будинком.
Сьогодні почалася сессія. А до універу не можу доїхати, бо багато роботи. Головне все встигнути.
Кіт тим часом десь прїбався... Навіть не знаю де він, що і як. Подекуди отримую від нього есемески на зразок яксправи. Зник то й зник. Сподіваюся у нього все там ок.
- Location:Новий канал
- Mood: working
Те, як ми вчора йшли додому - можна описувати в книжках чи знімати у сумнівних наркоманських фільмах.
Зустрічали по дорозі незрозумілих людей, які самі підходили до нас, знайомилися. Потім пригощали нас пивом і сигаретами. Ми чемно не від чого не відмовлялись:) Вчорашній чувак № 2: Ета навена не проста так. То, што я вас встрєтіл. Ета наверна знак...
Я: Ні, ми просто янголи.
ВЧ№2: Ну я сразу так і падумал. Хатя раньше я думал, што ангели виглядят падругому.
Після цього чувак напоїв нас. Розказав нам свою доболізворушливотрагічну історію. Ми, як сумлінні янголи, вислухали його, докурили його цигарки, допили його пиво і пішли собі далі, покинувши його на призволяще...
- Location:Схованка:)
- Mood:п'яне:)
- Music:Queens Of The Stоne Age - I'm Designer
Сидіти в кіно. Тримати його руку. І відчувати прискорене серцебиття від цього дотику. Намагаюсь сконцентрувати увагу на екрані, але не виходить. Він зовсім поряд у темному залі кінотеатру, такий спокусливий у цьому світлі...
Я його хочу. Просто зараз і просто тут.
Мультик закінчився (доречі дуже крутий. Сподобалось. Дуже.), ми виїшли з кінотеатру.
- Ну що, тепер до мене? Кажу йому я.
- Котику, я ж тобі не обіцяв... У мене ще сьогодні справи... Давай іншим разом... Каже він
(Блядь!)
- Добре, без проблем. З посмішкою номер три кажу я.
Ще посиділи, попили пивка і розійшлися кожен у свій бік.
Він на метро, а я, відповідно, на хуй.
- Location:Новий канал
- Mood:сексуальноневдоволене
Якийсь сьогодні не дуже продуктивний день у мене.
На каналі мені стирчати нудно, тож домовилися за годину зустрітися з Янголом.
Як же я давно його не бачила. Сумувала.
Підемо погуляємо. А потім треба буде забрати квитки, адже ввечері ідемо на "9"!
Хороший має бути вечір:)
- Location:Новий канал
- Mood:хороше
Ні, ну це повний жах.
Вчора спеціально поїхала додому рано, щоб нормально виспатися і сьогодні нарешті потрапити в універ. Подорозі додому ледь не заснула в маршрутці, бо дуже стомилась на роботі.
Опинилася вдома і за всіма законами логіки мала би впасти на ліжко і одразу вирубитися.
Але ж ні. Мої руки самі потягнулися до ноуту і сказавши собі: "20 хвилиночок і потім спати", я пів ночі сиділа і вбивала цих клятих зомбі.
Ясен пень, що я зовсім не виспалася, і зранку була як ці самі зомбі. Комп'терні ігри це зло.
Приїхавши на канал, я відкрила пошту, а там лист від Котяри: "Поглянь якого зомбі я зробив" і скріншот із цієї адської гри.
Я зрозуміла що наші котячі мізки
- Location:Новий канал
- Mood:зомбійове
Вихідні пройшли тихо і спокійно.
Перші спокійно-домашні вихідні за останній місяць.
Сам собою увімкнувся ведмедячий режим:)
Тобто цілі вихідні провалятися вдома, майже не вилазячи з під ковдри. Грати у ідіотську іграшку, що майже повністю полонила мозок. Готувати всілякі смачності. Не зробити жодної корисної справи. І лише вчора ввечері виповзти під будинок і випити по пиву зі всіма, хто всю неділю також провтикав вдома відходячи від п'ятниць-субот.
Побільше б таких осінньо-ліниво-домашніх днів:)
Універ я сьогодні проспала. Проте на роботу доїхала, хоч і в дві години дня. А тут весело. Всі святкують перемогу на телетріумфі. Шампанське, цукерочки, обговорення церемонії, вітання Доманського і ніякої роботи:)
Вихідні пройшли спокійно і затишно, а сьогодні уже понеділок. І я о другій годині дня уже веселенька від шампанського:)
Дурнувато якось. Але так добре:)
- Location:Новий канал
- Mood:шикарне
Мені так сонно. Я всю ніч майже не спала, бо пів ночі писала сценарії, пів ночі крутилася і рятувалася від температури, яка ближче до ранку піднялася мабуть до всіх сорока (в тому стані мені так здавалося).
Я прокидаюся посеред ночі від жару. Тіло моє було мокрим і здавалося дуже гарячім. Аж занадто як для нормальної людини навіть із високою температурою. У цьому стані мені снився сон.
Мені снилося, що я помираю. Насправді у стані сонно-температурного марива я не зовсім розуміла де сон, а де реальність. Я взагалі мало що тоді розуміла. Чи то у мене страшенний жар. Чи то мені сниться жахливий сон, чи мені попросту настала повна жопа.
І я плакала. Я помирала і плакала. І крізь сльзи намагалася переконати когось (щось?), що не треба... Що ще рано. Що ще зовсім не час.
Я плакала і обіцяла, що буду хорошою. Редакторкою. Журналісткою. Актрисою. Митцем. Мамою врешті решт...
Я буду всім. Всім чим маю бути. Тільки дозвольте мені це. Крізь сльози марила я і повторювала, що ще рано. Що ще не час! Я дуже не хотіла помирати. Більше за все на світі мені тоді не хотілося померти...
Зранку я прокинулася від будильника під вологою, від власного поту, ковдрою. Подушка, що (чомусь) валялася на підлозі вся була у чорних плямах від незмитої вчора косметики.
Страшенна слабкість.
Я зібралась і поїхала на канал.
Хочу швидче все дописати і поїхати додому. Кудись їхати і когось бачити не має сил. Та і бажання, чеснокажучи, також...
Набридло хворіти. Ще вчорашній дощ після матчу був зовсім не в тему.
- Location:Новий канал
- Mood:хочудодому
Вчора з температурою 37,4, я за один вечір (ну тобто пів ночі) написала начитки для 6 (!!) програм. Помоєму я охуєнна!:)
Вчора на футболі гламур вітав навіть у повітрі:) Проте було дуже весело, красиво і трошечки (зовсім-зовсім) спортивно.
Дівчатка наші красуні. Тьолочки, що на підборах бігають по футбольному полю і забивають голи чувакам - це прекрасно. Вони доречі виграли!
Чуваки шикарні. Грали дуже ніжно і чемно. І програли достойно. Хоча с такою кількістю сексуальності, яка царила на полі за м'ячем вже ніхто не дивився.
Сподобалось здається всім. І чувакам і тьолочкам і пресі (якої там було дохріна). Ми теж задоволені. що все пройшло круто!
- Location:Новий канал
Осінь наздогнала мене вночі, подорозі додому. Якщо бути зовсім точною, у ту секунду коли я йшла Повітрофлотським мостом, спостерігаючи за поїздами. що їхали кудись геть. Чомусь у той самий момент мені дуже захотілося стати поїздом і також звалити.
Я закурила. Подивилася на годинник. а він сповістив мене про те, що вже як дві хвилини осінь. І я пішла далі у сторону дому.
По дорозі, випадково, зустріла Шульца, який у цей самий час теж не зрозуміло якого фіга вшивався у крамниці і так само як і я купував алкоголь. мені було приємно. він був першим. кого я зустріла цієї осені.
Потім була Юлічка, якій я подзвонила і здається розбудила. Ми з Шульцом і ще з якоюсь незрозумілою купою народу сиділи на майданчику під її будинком і вона вийшла до нас. Я люблю її. Правда. хоча вона мені і не вірить.
А ще мене полонило бажання подзвонити йому. І я подзвонила. Я побажала йому добраніч і сказала, що люблю його (сама від себе не очікувала). Він відповів "добраніч" і ми попрощались. Я подумки себе насварила за такі дзвінки, і далі сиділа й вдихала повною мірою перші хвилини осені. А за три хвилини отримала есемеску : "Ja tebe te# :)". У ту мить я була щаслива.
Додому я дійшла дуже піздно. навіть занадто. щоб не сказати під ранок.
І все одно не змогла заснути.
У такі ночі, як ця, я думаю про них усіх разом. Про тих, хто оточує мене, чи просто має місце у моєму житті.
А воно (життя) в свою чергу спливало собі сяк-так і от непомітно уже осінь. Їй передувало багато подій, хороших і не дуже.
Із хороших:
Успішні проекти, відповідне визнання, багато (дуже багато) нових людей, деякі з них стали важливими і невід'ємними, божевільні туси, божевільні вчинки, абсолютна свобода, його обійми, і, іноді така необхідна, повна самотність.
Із недуже:
Мозок, що майже на все літо взяв собі відпустку, переїзд. який затягується, майже неспілкування з рідними, через брак часу. занадто божевільні вчинки, недосталь його обіймів, і, іноді така гірка, повна самотність.
Открой мне двери, я войду
И принесу с собою осень.
И если ты меня попросишь,
Тебе отдам ее я всю...
(С.) Дельфин
- Location:Майдан Незалежності (Головпоштамт)
- Mood:загублене
- Music:Дельфін
Прокидатися під тобою,
Цілувати твоє лице,
Я обожнюю цей процес.
Годувати тебе любов’ю.
Хто іще із твоїх принцес
Може знати про цей рецепт?
(с.) Крихітка Цахес
Передчуття осені навіює спокій. Цілувати твоє лице,
Я обожнюю цей процес.
Годувати тебе любов’ю.
Хто іще із твоїх принцес
Може знати про цей рецепт?
(с.) Крихітка Цахес
Такий теплий і затишний.
Раніше мені завжди було сумно, коли закінчувалося літо. Але зараз якось зовсім інакше.
Раніше для мене осінь була дощем, прохолодою, застудою, хандрою...
А зараз для мене осінь це вечори проведені вдома, лимонний чай, затишна ковдра, кошачі вечори, теплі обійми, новий проект, м'який шалик, несамотність...
І я щаслива, що в мене є кіт. Хай не в мене, хай просто є. Це всього на всього секс? Та наразі секс має кошаче ім'я. Нам добре поряд. І попереду у нас кошача осінь:)
- Location:Новий канал
- Mood:ідилія
Я ледь жива.
Дві вечірки поспіль з нереальною кількістю алкоголю і високою температурою ледь не вбили мене. і не тільки.
Вчора я цілий день провалялася у ліжку і не могла не те що встати, навіть поворохнутися.
Я не пам'ятаю як я опинилася вдома.
Якого фіга я дзвонила Сіду о шостій ранку і істеричила в трубку?
Якого фіга я стільки випила.
Якого фіга я опинилася на хрещатику о сьомій ранку і кудись (не пам'ятаю куди) перлася?
Якого фіга я наговорила Зюфі купу лайна?
Я не пам'ятаю як сідала у машину і як їхала додому.
Якого фіга я всю ніч пробухала десь в околицях клубу і зайшла в середину лише на Конструкторів? (які доречі дуже порадували).
Якого фіга я пила з Катею?
За що мене сварив мій брат?
І що взагалі за піздєц??!!
Лише вчора пізднім вечором до мене приїхав янгол, ми пішли в магазин, купили їжі, приготували вечерю і довго валялися у ліжку і вбивали зомбі у комп'ютерный грі, поки не заснули. Він привів мене більш-менш до тями, на скільки це було можливо у моєму стані. Дякую тобі янголику:)
ПС: Зараз у голові потроху вспливають якісь деталі, подробиці суботньої ночі. Я все одно нічого не можу зрозуміти. Але пам'ятаю що загалом вечірка була бомбовою:). І ще я вирішила, що більше так тоешити не можна, бо я в буквальному сенсі вбиваю себе.
ППС: З літом попрощалися достойно!:)
- Location:Новий канал
- Mood:
good
Хе-хе!:)
Наш проект здобув три номінації Телетріумфу!!!
Світ (ну принаймні Україна) оцінив нашу плідну працю.
Пишаємося собою і готуємо кабли і сукні на нагородження:)
Наш проект здобув три номінації Телетріумфу!!!
Світ (ну принаймні Україна) оцінив нашу плідну працю.
Пишаємося собою і готуємо кабли і сукні на нагородження:)
- Location:Новий канал
- Mood:гордий
